Карбонат кобальту у виробництві синіх пігментів та термостійких покриттів
Карбонат кобальту — неорганічна сполука, яка виступає джерелом яскравого синього забарвлення для широкого кола промислових галузей. Найбільший практичний попит на цей матеріал спостерігається у керамічній та скляній промисловості, де він слугує попередником відомого кобальтового пігменту, що надає виробам глибокого синього кольору після випалу. Товар представлений у розділі Хімічна сировина, який об'єднує реагенти для промислового синтезу, лабораторних досліджень та виготовлення спеціалізованих матеріалів.
Під час нагрівання карбонат кобальту розкладається з виділенням вуглекислого газу, утворюючи оксид кобальту — саме ця сполука відповідає за характерне синє забарвлення глазурей, емалей та керамічних мас, відоме як кобальтова синь. Крім декоративної кераміки, речовина застосовується у виробництві спеціальних стекол, фарфору, фаянсу, а також при емалюванні металевих виробів, де потрібне термостійке кольорове покриття. Окремий напрямок використання — хімічна промисловість, де карбонат кобальту служить вихідною сировиною для отримання інших кобальтових солей, зокрема сульфату та оксиду кобальту, які застосовуються у виробництві катодних матеріалів для акумуляторних батарей. Сполука також використовується як каталізатор у процесах нафтопереробки та органічного синтезу, прискорюючи реакції окиснення і гідрування.
У тваринництві та сільському господарстві сполуки кобальту у мікродозах додають до складу кормових добавок та мінеральних підживлень, оскільки цей елемент необхідний для синтезу вітаміну В12 у жуйних тварин. У таких рецептурах карбонат кобальту дозується вкрай точно, зазвичай у межах десятих часток відсотка від загальної маси добавки.
Фасування 1 кг є зручним варіантом для лабораторних досліджень, розробки нових рецептур глазурей та пігментних складів, а також для невеликих керамічних майстерень, які тестують відтінки перед запуском більшої партії. При складанні керамічних глазурей карбонат кобальту зазвичай вводять на етапі сухого змішування разом із флюсуючими компонентами у кількості від 0,5 до 3 відсотків від загальної маси складу, залежно від бажаної інтенсивності синього кольору. Добрим партнером у таких рецептурах виступає Магній оксид, 25 кг, який використовується як тугоплавкий флюс у глазурях та керамічних масах, а також Борна кислота, 1000 кг, яку часто застосовують як плавень для зниження температури спікання фрити.
Для обслуговування обладнання, на якому оброблялися кобальтові склади, у промислових умовах застосовують Сульфамінова кислота, 25 кг — вона ефективно видаляє накип та мінеральні відкладення з реакторів і ємностей після технологічних циклів.
Зберігати карбонат кобальту слід у сухому, добре провітрюваному приміщенні, у щільно закритій тарі, подалі від кислот, окислювачів та джерел вологи, оскільки контакт з кислотним середовищем призводить до виділення вуглекислого газу і розкладання сполуки. Під час роботи з речовиною рекомендується використовувати засоби індивідуального захисту, уникаючи вдихання пилу та потрапляння на шкіру.
Кобальтова глазур для пробного випалу керамічної плитки
Польовий шпат 350 г
Каолін 200 г
Кварцовий пісок 150 г
Крейда 120 г
Карбонат кобальту 12 г
Вода 320 мл
Сухі
компоненти ретельно перемішують до однорідної маси, потім поступово вливають
воду, доводячи суміш до консистенції рідкої сметани, після чого перетирають через
сито для видалення грудочок. Отриману суспензію наносять на попередньо обпалену
керамічну заготовку у два-три шари, залишають висохнути природним шляхом і
обпалюють у печі за температури близько 1240 градусів Цельсія до отримання
рівномірного насиченого синього відтінку.